ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори

 Володимир СВИСТУН.   Розколу провокатори й пірати-плагіатори

Чергова провокація розстриги Філарета — піратське перевидання “Закону Божого” відомого діяча російської еміграції протоієрея Серафима Слобідського — ще раз усьому світу показала злочинну сутність українського розколу. Справжні духовні плагіатори, що вже понад десять років безсоромно паразитують на тілі канонічної Православної Церкви в Україні, використовуючи її тисячолітні духовні надбання, сьогодні не побоялись посягнути на інтелектуальну власність відомого закордонного священнослужителя.

І сумно не тільки від того, що у третьому виданні (на відміну від двох перших) через обмеженість редакторів-упорядників ми вже не зустрінемо церковнослов’янської азбуки й тим паче слова “розкол”, яке дослівно означає один із найбільших гріхів проти першої Заповіді Божої. Найбільшим свинством, яке може отруїти душі юних і насадити у молоді серця релігійну нетерпимість та шовіністичні переконання, є створена розколоначальниками глава, що стосується історії Православ’я в Україні. Там у вигідному для УПЦ-КП світлі представляються справжні злодіяння філаретівців.
Задум був дійсно простим та перевіреним віками: вкрастись й заспокоїти людську свідомість здоровим вченням, а поміж цим підмішати та активно втілити свій “псевдохристиянський” сурогат. Дарма, що подібна тактика у сьогоденні вживається багатьма тоталітарними культами.
Ще більше дивує заява “єпископа” Димитрія Рудюка, який у передньому слові вказує, що праця належить перу протоієрея Серафима Слобідського, притому спокійно заявляє: “щоправда колектив редакції, який ретельно працював над перевиданням цієї книги, деякі думки автора не поділяє, і ми цього ж, звичайно, не приховуємо, особливо в частині, яка стосується історії помісної Української Православної Церкви.” Виникає цілком логічне питання, яким правом можна вносити будь-які, а тим паче світоглядні правки, які розходяться з позицією автора у першоджерелі. Та чи етично, виходячи з позицій елементарних понять про повагу до ближнього та самоповагу до себе, з відвертою нахабністю про це заявляти? Врешті, зовсім не вкладається у голові, як можна, пропагуючи власні ідеї, приписувати їх відомим у певній галузі авторитетам?
Вигадкою від лукавого є назва анонімної вставки у працю Слобідського “Українська Православна Церква”, що є офіційною назвою нашої єдиної канонічної православної Церкви в Україні. Саме так УПЦ зареєстрована в органах юстиції нашої держави і нічого спільного з розкольницькою УПЦ – “Київського Патріархату”, не визнаною жодною помісною Церквою у світі, не має і близько.
Невідомо, чи то з причин відсутності богословських кадрів, повного невігластва чи безсовісної наглості у зловісній главі філаретівці не поцуралися вдатися до плагіату вітчизняних видань. Прикро, що розкольники, які претендують на своє бачення української історії, про що вони голослівно звістили у передмові, не постарались докласти будь-яких зусиль, щоб написати цю ганебну главу своїми силами, адже більша половина текстів просто переписана з інших праць.
Важко встановити, звідки переписані матеріали, в яких перекручені на свій лад усі полемічні питання вітчизняної церковної історії, що стосуються автокефальних рухів та злочинної діяльності так званої УПЦ-КП, та з усією точністю слід констатувати, що близько четвертої частини усіх текстів, розпочинаючи з часу хрещення Русі і до часів діяльності митрополита Петра Могили, були безбожно списані з “Закону Божого” відомого українського богослова протоієрея Петра Влодека.
Не вірите? Давайте порівняємо. Для прикладу процитуємо фрагмент із житія ігумена Іова Почаївського. “Скоро преподобний сказав пустельникам: “Рівно за тиждень після Літургії я покину вас”. Минув тиждень, братія сильно сумувала, бо любила ігумена більше, ніж добрі діти люблять свого рідного батька, і нарешті надійшов день праведної смерті великого угодника Божого. Він відправив Божественну Літургію, причастився Св. Тайн і, зібравши ченців, виклав їм останнє наставлення, а потім спокійно віддав Богові душу”(прот. Петро Влодек. Закон Божий, Ужгород. 1994, С. 349). А ось цитація з “безцінного творіння”: “Невдовзі преподобний Іов сказав братії: “Рівно через тиждень, після Літургії, я покину вас”. Братія сумувала, бо любила ігумена більше, ніж добрі діти люблять свого рідного батька; нарешті надійшов день праведної смерті великого угодника Божого. Він відправив Божественну літургію, причастився Святих Таїн і, зібравши ченців, востаннє наставив їх, а потім віддав Богові душу” (Серафим Слобідський. Закон Божий. Київ. 2003, С. 397). Загалом, стаття практично слово в слово “була взята” без будь-яких суттєвих змін. Таким же чином “позичені” розділи про діяльність рівноапостольних Кирила і Мефодія (сторінки 283-286 у протоієрея Петра та відповідно С. 351-353 у філаретівському видані); Хрещення Русі (С. 298-300/С. 358-362); про Антонія і Феодосія Печерських (С. 302-305/С. 371-372) — перелік можна продовжити.
На цьому фоні вже зовсім недолугим виглядає брехливе твердження голови Видавничого відділу УПЦ-КП “єпископа” Димитрія Рудюка про те, що “розділ взятий окремо з наших підручників, які були написані в час становлення ідеї автокефалії Української Православної Церкви — в діаспорі і у нас на Україні впродовж 90-х років XX століття” (Серафим Слобідський. Закон Божий. К. 2003, С. 5). Невже ректор розкольницької академії та “іже с ним” мають настільки слабку пам’ять, що забули про те, як книги “Закону Божого” протоієрея Петра поряд з іншою літературою з бібліотеки Волинської духовної семінарії у 1992 році з легкої руки фанатиків-екстремістів горіли на подвір’ї нещодавно захопленого Луцького кафедрального собору тільки за те, що були написані “московськими попами”.
У нещодавній публікації, прагнучи виправдатися, плагіатори вдалися до відкритого нападу на відому працю вказуючи: “А що стосується існування книги "Закону Божого", яка вийшла з-під пера прот. П. Влодека майже десять років тому, то ні її тираж, ні поліграфічна якість та тим більше відкритий плагіат (крадіж) з більше десятка джерел не дає права цьому виданню стати в один ряд з нововиданим "Законом Божим", що побачив світ завдяки Предстоятелю УПЦ КП, Святійшому Патріарху Філарету» (“Канонічні, на боротьбу з Божим Законом будьте готові”/ http://upckp.km.ua/lib/articles/artic24.htm). Шановні панове-плагіатори, визначтеся принаймні зі своєю аргументацією, бо вона щось зовсім нелогічна. Як можна звинувачувати автора у відкритому плагіаті, коли він сам у передмові стверджує, що книга була ним тільки складена/упорядкована, а в кінці на відміну від вашого піратського видання, чітко вказано, якими джерелами він користувався. Філаретівські апологети доходять у своїй писанині до повного абсурду. Зовсім незрозуміло, чому, вважаючи працю протоієрея Петра Влодека плагіатом, водночас вони дозволили собі переписати з його твору майже половину розділу? А відносно тиражу та поліграфічної якості їм потрібно звернутися до глави своєї ж редколегії.
Всім відомо, що вищевказана праця побачила світ ще у 1994 році, (окремі частини виходили брошурами з 1991 року) — набагато раніше, ніж розхвалений піратський переклад, який чомусь у своїх інтерв’ю глава редколегії — “його святість” представляє чи не найпершим україномовним виданням у незалежній Україні. Денисенко і його соратники, мабуть що, забули про події десятилітньої давності, пов’язані з першими спробами видати книгу протоієрея Петра, тодішнього ректора Київської духовної семінарії. Про це свого часу розповів покійний митрополит Феодосій (Дикун). “Всі добре знали, — казав покійний владика-правозахисник, — що Філарет Україну не любить, він навіть забороняв розмовляти українською. Пам’ятаю, тодішній ректор духовної семінарії протоієрей Петро Влодек запропонував Філарету видати „Закон Божий” на українській мові. Той неймовірно оскаженів, аргументуючи свою відповідь облюбованою фразою, нібито “украинского языка в природе не существует, есть смесь жидовского с польським”. З великими труднощами нам вдалося все ж таки “пробити” видання Закону Божого й декотрих посібників для молодих священиків на рідній мові. Протистояти цьому Філарет вже не міг, його час проходив, проти його свавілля протестували і клірики, і прості віруючі” (Пастырь. К. 2000. С. 104).
Незрозумілим залишається самовпевнене твердження розкольників про те, що праця не може стати в один ряд з піратським виданням. Хто б про це мав би судити? Саме завдяки праці протоієрея Петра Влодека, що протягом довгого часу була чи не єдиним україномовним підручником для преважної більшості недільних шкіл при парафіях у Західній Україні, православні діти мали змогу вивчати Закон Божий на рідній мові. Саме на цьому посібнику виховалось вже не одне покоління православних віруючих, які й досі вдячні автору за створення прекрасної праці. Нещодавно його трудами було упорядковано ще одну книгу, у котру поміщено багато цікавих матеріалів, в тому числі і патріотичного змісту. Новий підручник, розбитий на лекції й максимально пристосований до учбового процесу у світських школах, й тому виглядає на фоні розкольницького (надто вже заангажованого видання), безумовно, набагато кращим.
Аналізуючи незаконно перевиданий “Закон Божий”, потрібно відмітити, що колектив редакції дійсно “ретельно попрацював над виданням”. Гортаючи книгу, котра за обіцянкою горе-упорядників повинна засмітити не одне чисте серця юного українця, не перестаєш дивуватися винахідливості філаретівців, які без будь-яких докорів сумління не тільки злочинно украли багаторічні труди закордонних та вітчизняних пастирів, а й хитро зуміли перекрутити православне вчення, що однозначно засуджує їхню злочинну діяльність. Чи задумується Денисенко та його компанія, що він вже й так увійшов в історію Православ’я на Україні, яку, прикриваючись відомими авторитетами хоче переробити на свій лад? Безсумнівно, майбутнім поколінням він буде відомий не тільки як розкольник, але й як пірат та безсоромний плагіатор.





 Володимир СВИСТУН. Полікарп Сікорський: “Дякуючи Адольфу Гітлеру, ми, українці, куємо свою долю”
 Володимир Свистун
 Володимир СВИСТУН. Свідчення правди не має меж (Православна журналістика в сучасній Польщі)
 Володимир СВИСТУН. Рятуючи тіла і душі. Київські монастирі в роки Великої Вітчизняної
 Володимир СВИСТУН. Свято-Успенському Низкиницькому монастирю - 360 років
 Олександр АНДРУЩЕНКО, Володимир СВИСТУН. Про “Солодку гору” кришнаїтів
 
generic viagrapurchase viagrabuy viagra onlineorder viagrageneric vigrapurchase vigrabuy vigra onlineorder vigrageneric viargapurchase viargabuy viarga onlineorder viargageneric cialispurchase cialisbuy cialis onlineorder cialisgeneric clomidpurchase clomidbuy clomid onlineorder clomidgeneric levitrapurchase levitrabuy levitra onlineorder levitrageneric propeciapurchase propeciabuy propecia onlineorder propeciageneric kamagrapurchase kamagrabuy kamagra onlineorder kamagrageneric accutanepurchase accutanebuy accutane onlineorder accutanegeneric zithromaxpurchase zithromaxbuy zithromax onlineorder zithromaxgeneric amoxilpurchase amoxilbuy amoxil onlineorder amoxilgeneric zoviraxpurchase zoviraxbuy zovirax onlineorder zoviraxgeneric deltasonepurchase deltasonebuy deltasone onlineorder deltasonegeneric topamaxpurchase topamaxbuy topamax onlineorder topamaxgeneric lexapropurchase lexaprobuy lexapro onlineorder lexaprogeneric flomaxpurchase flomaxbuy flomax onlineorder flomaxgeneric flagylpurchase flagylbuy flagyl onlineorder flagylgeneric synthroidpurchase synthroidbuy synthroid onlineorder synthroidgeneric inderalpurchase inderalbuy inderal onlineorder inderalgeneric tenorminpurchase tenorminbuy tenormin onlineorder tenormingeneric keflexpurchase keflexbuy keflex onlineorder keflexgeneric diflucanpurchase diflucanbuy diflucan onlineorder diflucangeneric lasixpurchase lasixbuy lasix onlineorder lasixgeneric celebrexpurchase celebrexbuy celebrex onlineorder celebrexgeneric doxycyclinepurchase doxycyclinebuy doxycycline onlineorder doxycyclinebuy cheap viagrabuy generic viagraviagra canadadiscount viagracheap viagrabuy cheap vigrabuy generic vigravigra canadadiscount vigracheap vigrabuy cheap viargabuy generic viargaviarga canadadiscount viargacheap viargabuy cheap cialisbuy generic cialiscialis canadadiscount cialischeap cialisbuy cheap clomidbuy generic clomidclomid canadadiscount clomidcheap clomidbuy cheap levitrabuy generic levitralevitra canadadiscount levitracheap levitrabuy cheap propeciabuy generic propeciapropecia canadadiscount propeciacheap propeciabuy cheap kamagrabuy generic kamagrakamagra canadadiscount kamagracheap kamagrabuy cheap accutanebuy generic accutaneaccutane canadadiscount accutanecheap accutanebuy cheap zithromaxbuy generic zithromaxzithromax canadadiscount zithromaxcheap zithromaxbuy cheap amoxilbuy generic amoxilamoxil canadadiscount amoxilcheap amoxilbuy cheap zoviraxbuy generic zoviraxzovirax canadadiscount zoviraxcheap zoviraxbuy cheap deltasonebuy generic deltasonedeltasone canadadiscount deltasonecheap deltasonebuy cheap topamaxbuy generic topamaxtopamax canadadiscount topamaxcheap topamaxbuy cheap lexaprobuy generic lexaprolexapro canadadiscount lexaprocheap lexaprobuy cheap flomaxbuy generic flomaxflomax canadadiscount flomaxcheap flomaxbuy cheap flagylbuy generic flagylflagyl canadadiscount flagylcheap flagylbuy cheap synthroidbuy generic synthroidsynthroid canadadiscount synthroidcheap synthroidbuy cheap inderalbuy generic inderalinderal canadadiscount inderalcheap inderalbuy cheap tenorminbuy generic tenormintenormin canadadiscount tenormincheap tenormin

© протоиерей Георгий Коваленко '1998
© Официальный сервер УПЦ "Православие в Украине" (при перепечатке материалов - ссылка желательна)

Каталог Православное Христианство.Ру