 | | |
Христос і нині любить всіх Своїх учнів і послідовників, усіх, хто вірує в Нього. “Ісус Христос, - говорить Апостол, - учора і сьогодні і навіки Той же”, і всякий, хто дотримується заповідей Його, є істинний і улюблений Його учень”.
В яких обставинах ми б не знаходились, які б нещастя не переносили, ми не повинні впадати у розпач, ми повинні сподіватися на нашого Спасителя. Христос переконав двох учнів, що йшли в Емманус, які спочатку не впізнали Його, утвердив у вірі Фому, котрий не довіряв Його воскресінню, заспокоїв апостолів, коли вони, боячись юдеїв, замкнулися, допоміг учням наловити риби в морі Тіверіадському... Він допоможе в усіх потребах наших, втішить у скорботі, напоумить у ваганні, заспокоїть у незгодах, якщо ми будемо любити Його, вірувати в Нього і надіятись на Нього.
Являючись апостолам після воскресіння, Христос дозволяв їм доторкатися до рук і ребер Своїх, щоб краще переконати їх у істинності Його воскресіння. Вони дійсно дотикалися до пречистого тіла Його, навіть ощупували рани від цвяхів на руках Його та вкладали персти свої в ребро Його, пробите списом. Це показує, що Христос дійсно воскрес і воскрес з тією плоттю, котру мав під час земного життя. А якщо Він воскрес, як пророчив, то це означає, що Він дійсно має життя в Самому Собі.
Він – Син Божий, за Котрого видавав Себе при житті. Якщо Він воскрес, то й ми воскреснемо, бо якщо воскресла Глава, то повинні ожити і всі члени тіла її, тобто Церкви Христової. Якщо Він воскрес з нашою плоттю, то означає, що людство є нероздільно з’єднаним з Божеством Його і знаходиться тепер на небі, а тому й нас, людей, в майбутньому чекає життя на небесах за великою Його обітницею: “щоб і ви були там, де Я” , - як повіствує нам євангелисть Іоанн. Віруючи в Христа, ми віримо в живого істинного Бога.
Апостол Фома не повірив воскресінню Ісуса Христа, доки не побачив рани від цвяхів на руках Його і не вклав руки свої в ребра Його. Та й інші учні не відразу повірили воскресінню, коли про це їм сповістили жони-мироносиці і два учня, що ходили в Емманус. Недовір’я їх цілком виправдане, тому що воскресіння з мертвих – така незвичайна подія, котру не так легко одразу ж зрозуміти.
Початкове недовір’я Фоми та інших апостолів не повинно викликати в нас недовір’я до такої великої та радісної події, а навпаки переконувати нас у ній і утверджувати нашу віру в Бога.
Початкове недовір’я апостолів до воскресіння Христового показує, що вони не були легковірними. Якщо ж пізніше вони повірили Йому і не тільки проповідували про Нього в усьому світі, але навіть вмирали в знак свідчення істинності Його, то це явний доказ, що вони твердо переконалися в дійсності воскресіння Христового, що вони дійсно бачили Воскреслого, дотикалися до Нього, розмовляли з Ним. Тому ми можемо без сумніву вірити їх свідченню, що Ісус Христос дійсно воскрес і разом з ними повинні сповідувати Його своїм Господом і Богом. Переконавши апостола Фому у своєму воскресінні, Христос сказав йому: ” Ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили і увірували”. Чому ж блаженні такі люди? Тому, що як би вони, як і Фома, не довіряли воскресінню Христовому і, не задовільняючись євангельським свідченням про воскресіння, захотіли б побачити Спасителя фізичними очима, то легко могли б назавжди залишитися й загинути у невірстві своєму, тому що Христос, після вознесіння на небо, не являється людям чуттєво. Явлення ж Господа нашого Ісуса Христа плотськи апостолу Павлу, святим мученикам і деяким угодникам є випадками винятковими, особливими. Блаженні й тому, що віруючи у воскресіння Спасителя і сповідуючи Його своїм Господом на основі Євангелія і апостольських послань, ясно свідчать, що твердо вірять в те, про що говорив Спаситель, не сумніваються в Його Божественності тільки тому, що не бачили Його тілесними очима, і ревно бажають спастися через Нього.
Блаженні вони ще й тому, що за живу і діяльну віру Господь відпустить їм усі гріхи, удостоїть їх благодатного свого спілкування в Царстві Небесному . Амінь. |