 | | |
Дуже поширеною є помилка, яка стає коренем багатьох конфліктів між людьми, і полягає вона в тому, що ми не приймаємо людину такою, якою вона є, а хочемо бачити її іншою. З нашої суб’єктивної точки зору тій чи іншій людині, чогось не вистачає, в чомусь вона могла б бути, чи стати кращою. Ми створюємо штучний образ, штучну схему, і хочемо, щоб наші оточуючі вписувалися саме в неї. Однак, а це і трапляється частіше за все, той, кого ми стараємось помістити в якісь рамки, в них не поміщається, і ми починаємо жити в конфлікті між нашим уявленням про те якою ця людина повинна бути і якою вона є насправді.
Необхідно пам’ятати, що Бог любить кожну людину саме такою, якою вона є. Так, Бог чекає, коли грішник покається, виправиться, навернеться до Нього; Бог хоче, щоб кожна людина стала кращою, аніж вона є; Бог, як люблячий батько, страждає від нашої недовершеності, від наших гріхів, від того, що людина залишає і забуває Його. Але все це не заважає Богу любити людину, ще до того як вона навернеться, покається і виправиться. Великий подвижник благочестя, преподобний Ісаак Сирін вчив, що любов Бога до людини не зменшується навіть тоді, коли не зустрічає взаємності. І прикладом цьому є вже згадувана нами притча про блудного сина. Не дивлячись на те, що син полишивши батька, пішов „на страну далече”, батько продовжує його любити і чекати.
Є в притчі і ще один момент - не дивлячись на всю свою любов, батько не нав’язує її синові, він не проявляє насилля, він не обмежує його волі, свободи його вибору.
У нашому повсякденному житті дуже часто трапляється так, що батьки бувають невдоволені своїми дітьми, вважають, що діти займаються не тим, чим потрібно, не слухаються, не проявляють достатньо уваги і піклування. Так, діти повинні бути слухняними і турбуватися про батьків. Так, батьки несуть відповідальність за своїх дітей і в деяких випадках повинні втручатися, у життя дітей, щоб з висоти свого життєвого досвіду вказати їм на те, чого вони, через свою незрілість, не бачать. Але батькам не потрібно забувати, що їх дитина - вільна особистість, яка має право вільно вибирати свій шлях, формувати свої інтереси, коло друзів. Любов не повинна переростати в насилля над особистістю. Часто мати тримає дитину в строгості, позбавляє її розваг, контролює коло її спілкування, забороняє зустрічатися з тими чи іншими друзями. Трапляється, що через моральні переконання віруючі батьки забороняють дітям дивитися телевізор, ходити в кіно, гуляти на вулиці. При цьому вони не завжди можуть пояснити, в чому зміст такого утримання, не дають дітям позитивного наповнення життя, а лише забороняють ті або інші речі. Варто пам’ятати, що жодна заборона чи обмеження не може стати стержнем духовного життя. І лише до якогось моменту дитина терпить, а потім раптом, досягнувши певного віку, скидає з себе це ярмо нав’язливості, і що саме страшне відбувається в цьому випадку - разом з ним втрачає і віру.
У свою чергу і молодим людям варто пам’ятати заповідь, в якій Господь каже, що необхідною умовою нашого добробуту і земного довголіття є шанування батьків, яке звісно ж неможливе без послуху їм. Не слід забувати про їх життєвий досвід, а найбільше про те, що не один батько і не одна мати не бажають своїм дітям нічого, крім добра. Амінь. |