ЦеркваНовиниСтаттіІнтерв'юГалереяРесурсиАвтори 
Календар 

Православіє 
 Основи віри
 Церква

Літопис 
 Новини
 Міжнародні новини

Галерея 
 Події

Письмена 
 Храми і монастирі
 Церковна історія
 Богословіє
 Філософія, культура
 Православний погляд
 Православіє і педагогика
 Молодіжне служіння
 Церква і суспільство
 Порада мирянину
 Суспільство про Церкву
 Церква і держава
 Міжконфесійні відносини
 Розколи
 Єресі та секти
 Подія
 Ювілей
 Дата
 Люди Божі

Слово 
 Слово пастиря
 Інтерв'ю

Православний світ 
 Ресурси
 Нове у мережі
 Періодичні видання
 Православний ефір
 Релігійна статистика
 Электронная лавка
 Бібліотека

Послух 
 Автори

 Владислав ДЯТЛОВ.   «Благословення апостола Андрія»

(Документальний фільм про святого апостола Андрія Первозванного)

Пролог
«Дана Мені всяка влада на небі і на землі. Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх додержувати всього, що Я заповів вам» (Мф. 28).

Дніпро поєднаний вустям із морем Понтійським. Це море прозвали Руським. І проповідував коло нього святий Андрій, брат Петра. Кажуть про те, що Андрій проповідував у Синопі. І прийшов він у Корсунь. Дізнавшись, що біля Корсуня розташовано вустя Дніпровське, вирішив іти в Рим та пішов у вустя Дніпра. Звідти вирушив по Дніпру вгору, й по дорозі прийшов і став під горами на березі. Вранці підвівся і мовив до учнів, що супроводжували його:
«Чи бачите гори ті? Саме на тих горах возсіяє Божественна благодать! Буде велике місто, і Бог тут поставить багато церков!»

Піднявся на гори ті, благословив їх, поставив хрест, і помолився Богу. Потім зійшов з тієї гори, де пізніше був Київ, та вирушив по Дніпру вгору. (Повість минулих літ)

— 1744-го року у Києві було закладено кам’яну церкву святого Андрія, що стала прикрасою та одним із символів міста. Будували її за проектом відомого архітектора Франческо Бартоломео Растрелі. Сьогодні вона крізь віки нагадує нам літописне оповідання про подорож святого Андрія на київські гори.
— Препрошую! Серед істориків є сумніви щодо цієї версії. На чому вони базуються?
— Гарне питання. Ви знаєте, це — окрема і дуже цікава історія. Проте її слід знати!

Глава 1
«Не ви обрали Мене, а Я обрав вас» (Мф. 15).

Земля Палестини. Свята земля. Саме тут, де зустрілись шляхи між прадавніми цивілізаціями, Бог дав людям пізнати, що Він є Любов, Любов жертовна і розіп’ята.
Створивши Всесвіт, Господь поставив над ним людину і дав їй Свою Подібність. Вона полягає в свободі, любові, розумі, творчості, величі та могутності.

Аби навчитись втілювати любов у життя, люди отримали заповідь - не споживати плодів з Дерева пізнання добра і зла. Але перший з янголів, Люцифер, зрікся Божественої Любові і, звівши наклеп на Бога, спокусив людей порушити заповідь. Людина втратила первісну ступінь наближеності до Творця, стала слабкою та смертною. Гріх оселився в людині, немов хвороба. Внаслідок цього зло увійшло і в оточуючий, матеріальний світ.

Одного каяття, аби виправити помилку, було недостатньо. Люцифер продовжував діяти на людину через її ж гріховну пошкодженість...

Колись на півночі Палестини, на березі Генісаретського озера, що зветься також Тиверіадським або Галілейським, на схід від місця впадіння в це озеро Іордану, було поселення Віфсаіда. Саме звідси, як каже «Євангеліє від Іоана», походив святий Андрій із братом своїм Петром, а також майбутній апостол Філіп.

На момент, почавши з якого Євангелія повідомляють нам про Андрія, той жив у місті Капернаумі і був рибалкою.

Євангілісти Марк і Матфей, свідчать, що жив Андрій В одній домівці з Петром. Одного разу в цей дім прийшла звістка, що на Іордані з’явився пустельник, який усіх закликає до каяття і каже про скорий прихід Божественого Месії. Тим пустельником був святий Іоан Хреститель. Послухати його проповідь йшло багато людей. Пішов і Андрій. Іудейський народ, сином якого він був і який жив тоді в Палестині, вже близько століття належав Римській імперії. На відміну від римлян та інших народів, що шанували ідолів, іудеї вірили у Єдиного Бога-Творця і чекали Його Месію, якого вважали майбутнім своїм визволителем та Царем. Ці сподівання давали силу терпіти жорстокість римлян і власних правителів, жадобу та дволикість серед священиків. Андрій, як і багато його співвітчизніків, ще не знав, що багато країн за межами Палестини також з надією поглядають у Небо. Багатобожні релігії Азії, Африки та Європи вичерпали себе, так і не давши людству гідної відповіді на питання про сенс життя, про причину появи зла та про шлях подолання смерті.

Потрапивши на Іордан та почувши слова Іоанна Хрестителя, Андрій, мабуть, зрозумів головну думку проповіді пустельника: «Треба каятись, тобто морально виправити життя. Адже Месія стоїть серед нас! І тільки той, хто каятиметься щиро, зможе впізнати Його і піти за Ним в боротьбі з гріхом! Піти крізь страждання до перемоги та вічності!»

Деякі із слухачів Іоанна перетворилися на його учнів. Але нам відомо ім,я лише одного з них. І це був святий Андрій! Багато хто з іудеїв, вражених проповіддю Іоана, сповідувався перед ним у гріхах і потім, під керівництвом пророка, проходив у Іордані обряд омовіння, який був символом каяття і очищення. Описуючи цей обряд, євангелісти умовно дають йому назву хрещення, оскільки в майбутньому, коли й християни будуть хреститися, омовіння стане формою таїнства християнського хрещення. З тієї ж причини і Іоан, який був Предтечею Самого Месії, отримав ім’я Хрестителя.

Одного разу до Іоанна прийшла і стала між слухачами Людина, дивлячись на Яку Хреститель сказав: «Ось Агнець Божий, який бере на Себе гріхи світу... Я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому... І я бачив і засвідчив, що Цей - є Син Божий». Ці слова було сказано про Ісуса Христа. Наступного дня, коли з Іоаном були його учні, Андрій і інший, чиє ім’я не дійшло до нас, Ісус знову прийшов до Предтечі, і той вдруге сказав: «Ось Агнець Божий».

Після цього, як каже євангеліст Іоанн, Андрій з другим учнем Предтечі пішли за Ісусом і пробули із Ним цілий день. Потім Андрій привів до Христа свого брата Петра, сказавши йому: «Ми знайшли Месію!».

Євангелісти Матфей та Марк описують зустріч Спасителя із Андрієм інакше. Прийнявши хрещення від Іоанна Предтечі і показавши тим самим, що Божий Син понесе на Собі гріхи людства, Ісус вирушив у пустелю, де постував сорок днів, а потім пішов у Капернаум, оселився в ньому й почав збирати навколо Себе майбутніх апостолів. Якось, прямуючи берегом Генісаретського озера, Він зустрів тут Андрія й Петра, що займались рибальством. «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей» — звернувся до них Ісус. І вони, покинувши все, пішли за Христом.

Узгоджуючи обидві версії, богослови вважають, що зустріч на березі Генісаретського озера не була першою для Христа та Андрія з Петром, а відбулася вже після подій, згадуваних Іоаном.

Андрій став одним із найближчих дванадцяти учнів Ісуса. Три роки він слухав слово, якого ще людство ніколи не чуло... Три роки був свідком числених чудес, які повертали здоров’я хворим, життя — померлим і чисту душу — великим грішникам. У Віфсаїді, рідному місті Андрія, Ісус дарував зір сліпому. В Капернаумі відвідав домівку Андрія й Петра, де зцілив від хвороби Петрову тещу...

Відкриваючи людям Божествену Істину, Христос говорив, що віднині кожний повинен боротися із гріхом любов’ю, силу, приклад і дух якої Сам Бог показує у Своєму Синові Ісусі, посланому на землю задля жертовного пролиття крові за рід людський.

Як і інші учні, Андрій не в усьому одразу міг зрозуміти слова свого Вчителя. Учням здавалось, що Він відкриє себе у Єрусалимі як Цар іудеїв. А Христос говорив про Царство Небесне, де всі є улюблені сини Божі. «Шукайте ж спершу Царства Божого» — вчив Ісус. Він казав, що усі життєві потреби людини, коли вона перш за все обирає Істину, Бог не залишить поза увагою. Доводячи це, Ісус примножував хліб та рибу для тих, хто прийшов здалеку слухати Його проповідь. Коли це сталося вперше, саме Андрій, за свідченням Іоана, сказав Ісусу, що п’ять хлібів та дві риби не зможуть нагодувати присутніх. Але через кілька хвилин Андрій бачив, як всі п’ять тисяч Ісусових слухачів отримали їжу. Ймовірно, що серед учнів Ісуса Андрій займав особливе місцє. Так, одного разу в Єрусалимі ті іудеї, які прийшли на Пасхальне свято з інших земель, бажаючи говорити з Христом, звернулися до Філіпа, а той повідомив спочатку про їх бажання Андрію, і лише потім вони разом пішли до Ісуса. Іншим випадком, коли Андрія згадано у Євангелії особливо, є проповідь Ісуса на Єлеонській горі про майбутнє світу. Цю проповідь Вчитель промовив не тільки перед Петром, Іаковом та Іоаном, яких іноді виділяв серед інших апостолів, але і перед Андрієм.

Первосвященики іудейські ненавиділи Ісуса за те, що Він викривав їхні гріхи, а також за ту любов, із якою Месію слухали прості люди.

Коли один з учнів, Іуда, затьмарив свій розум жадобою до грошей і вирішив зрадити Вчителя, первосвященики ув’язнили Ісуса та засудили на смерть, переконавши римського урядовця Пілата затвердити вирок. На Хресті опинився Бог, Який став Людиною, аби звільнити людство від рабства гріха та смерті. Як Людина, Христос прийняв смерть, та як Бог, переміг її і Воскрес, даруючи цю перемогу людям.

Як і інші апостоли, Андрій мав невимовну радість бачити Ісуса по Воскресінні. При цьому Ісус відкрив очі розуму Своїх учнів на все, що раніше було для них незбагненим. Так апостоли переробилися на людей, сповнених мудрості та великої сили духу.

В час Свого Вознесіння на Небо Христос наказав апостолам не розходитись з Єрусалиму, поки вони не отримають особливі дари для подальшої місії.
У п’ятдесятий день після того, як Ісус Воскрес, на учнів Христових зійшов Дух Святий, Який дав їм усі дари, необхідні для повноти апостольського служіння. Серед них був і дар володіння мовами різних народів, до яких тепер мали йти апостоли. На кожного з них чекала своя дорога.

Свій шлях мав попереду і Андрій. Він міг би про нього сказати так само, як і апостол Павло у своєму «Посланні до Коринфян»: «У всьому нас тиснуть та не потиснені ми; ми у важких обставинах, але не впадаємо у розпач; переслідують нас ,але ми не полишені; позбавлені влади, але не гинемо... В усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тісних обставинах, під ударами, в темницях, у вигнаннях, в трудах... Нас засмучують, а ми завжди радіємо; ми бідні, але багатьох збагачуємо; ми нічого не маємо, але всім володіємо».

Глава 2
«По всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту слова їхні» (Рим. 10).
У які ж країни пішов проповідувати святий апостол Андрій, і що нам відомо про його долю?
Вже у перші віки по Різдві Христовому, на підставі переказів, що збереглися в місцях апостольських проповідей, було створено низку оповідань, які потім перероблялися та запозичували відомості одне від одного. Є серед них і розповіді про святого Андрія. Згідно переказів, він був високий на зріст, але трохи зігнутий, мав ніс, як орлиний, густі волосся й бороду, стрункі брови, а очі сповнені благодатного виразу. Між 150-м й 200-м роками з’явилася книга «Діянь святого апостола Андрія». Вона не дійшла до нашого часу в оригіналі, проте на підставі пізніших текстів, які написані під її впливом, можна уявити початковий зміст книги. В ній згадуються міста, відвідувані святим Андрієм: Амасія та Синопа, Нікея та Нікомідія, Візантій та Халкідон, Перинф та Філіпи, Фесалоніка й Патри, Коринф та Мегара, а потім знов Патри, в яких апостол зцілив від хвороб та зробив християнами брата й дружину проконсула Егеата. Саме ця сторінка стане фатальною у житті апостола...

Більш узагальнено, але із іншими даними, згадують про Андрієву проповідь християнські письменники Оріген та святий Іполіт Портуенський, що жили у III столітті. Посилаючись на перекази, вони називають землею проповіді Андрія Скіфію, велику область на північ від Чорного моря.

«Апостоли й учні Господа і Спасителя нашого розійшлися по всесвіту та проповідували Євангеліє. При цьому Фома, за переказом, що зберігся до нас, взяв в уділ Парфію, Андрій — Скіфію...» — повідомляє нам Оріген. А святий Іполіт додає: «Андрій, після того як проповідував скіфам з фракійцями, потерпів хресну смерть у Ахейському Патрасі...»

Цікаво, що Ориген і святий Іполіт могли чути перекази про Андрія із других вуст. Адже учителем Іполітовим був святий Іриней. Він навчався у Полікарпа Смірнського, що спілкувався з апостолами особисто. А Ориген навчався в Клімента Олександрійського, котрого вчив Пантен, який, в свою чергу, теж знав апостолів.

Місіонерство святого Андрія на берегах Понту Евксінського, тобто Чорного моря, зокрема серед скіфів, та факт розп’яття апостола в Патрах проконсулом Егеатом згадують і церковні письменники IV століття: святий Дорофей, єпископ Тирський, Софроній та Єпіфаній, єпископ Кіпрський. Автори двох наступних століть, архієпископ Ліонський Євхерій та Ісидор Іспалійський також згадали про місію святого Андрія у Скіфії.

У IX столітті письменник-чернець Єпіфаній відвідав місця, що у давніх творах або переказах традиційно пов’язували із ім’ям святого Андрія. На підставі відомостей, зібраних у дорозі, а також під час знайомства із книгами попередників, Єпіфаній склав авторське «Житіє» святого Андрія. За цим «Житієм», апостол здійснив три подорожі: дві перші навколо Малої Азії, третє — через Кавказ, Кримський півострів, південний берег Чорного моря і східну Грецію — в Патри.

Подорожуючи, апостол зцілював хворих, воскресив вбитого, виганяв із людей демонів, руйнував ідолів, дискутував із філософами.

Існували також і інші «житійні» розповіді про святого Андрія. Одна з них містить підробиці того, як саме угодник Божий завершив свою апостольську місію на землі....

Коли апостола кинули до в’язниці, зібралося безліч людей, які і надалі бажали слухати його проповідь. Їм навіть спало на думку вбити проконсула та звільнити святого Андрія. Але він сказав: «Не перетворюйте миру Господа нашого Ісуса Христа у диявольський бунт». Наступного дня Егеат став примушувати святого вклонитися ідолам, а коли зрозумів, що все марно, звелів довго бити апостола і розіп’яти.

Хрест святого Андрія мав особливу, діагональну форму. В історію він увійшов як Андріївський і став геральдичним символом у кількох державах. Його можна побачити на морських прапорах Росії та на шотландському прапорі.

Аби хресні страждання апостола були тривалими, Егеат наказав прив’язати учня Христового до хреста, не пробивши йому рук і ніг. На хресті святий продовжував проповідь. Третього дня слухачі пішли до проконсула й звинуватили його в жорстокості. Егеат злякався можливого бунту й пішов звільнити апостола, але той не хотів залишати хрест і казав: «Я вже бачу мого Царя, вже кланяюся Йому, вже стою перед ним, але страждаю за тебе!» Коли до святого наблизилися, щоб розв’язати, то не змогли доторкнутися до хреста. В цей час апостол спочив, і його осіяло велике світло. Тіло святого було із честю поховане учнями в Патрах...

Минули віки, і сьогодні тут височить найбільший в країнах Балканського півострова православний храм. Це собор святого Андрія. Його будівництво тривало 66 років та закінчилося у 1974-му. У правому приділі храму, на престолі, під біломармуровим балдахіном, в ковчезі із срібла перебуває глава апостола. За престолом знаходиться хрест-релікварій с частками Андрієвого хреста. Доля обох цих святинь була насиченою подіями.

Припинивши гоніння на християн, римський імператор Костянтин Великий побудував на місті фортеці Візантію, яку колись відвідав святий Андрій, нову столицю імперії Константинополь. Саме сюди син Костянтина Великого Констанцій Другий приніс у 357 році частину мощів святого Андрія з Патр. Її поклали в основу щойно збудованого у столиці храму Святих апостолів.

Після того, як захід країни був завойований варварами, а схід, називаючи себе імперією ромеїв, знов став могутнім, за імператора Юстиніана Великого старий храм апостолів у Константинополі розібрали та збудували новий, поклавши мощі святого Андрія під його престол. Не менш, ніж мощі апостола у столиці, користувалась пошаною і глава святого, що залишалась у Патрах. Про це свідчить автор початку XII століття Феодор Продром.

Після пограбування Константинополя хрестоносцями у 1206 році частину мощів апостола, що зберегалася тут, взяв кардинал Петро Капуанський та перевіз у місто Амальфі в Італії. Що ж до глави святого Андрія, то її разом з його хрестом вивіз у 1462 році із Патр Фома Палеолог. Він бажав врятувати обидві святині від турків, які підкорили собі усю Ромейську імперію, або, як її називають історики, Візантію. Главу та хрест апостола Палеолог віддав на збереження римському папі Пію, а той поклав їх в соборі святого Петра. У 1964 році Римський Папа Павло 5 вирішив передати главу та частки хреста Святого Андрія Єлладський Православній Церкві.

В різних кінцях світу є також інші частини мощів святого Андрія. Час та обставини принесення їх у те або інше місце, на жаль, не завжди відображено у писемних джерелах чи усних переказах. Так, на горі Афон, у Великій Лаврі на честь преподобного Афанасія спочиває рука апостола, в Андрієвському скиті — частки його глави, а в обителі Пантократор — стопа.

Другу стопу зберігають монахині монастиря святого Андрія на невиличкому острові Кефалонія, біля західного узбережжя Греції. Відомо, що цю святиню принесли сюди у 1644 році. Того ж року права рука апостола була подарована монастирем святої Анастасії біля Фесалонік російському цареві Михаїлу Федоровичу. Її перенесли до Московського Кремля, до Успенського собору, а нині вона спочиває у Богоявленському соборі Москви.

У вересні 2001 року чесна глава святого Андрія, яка зберігається в Патрах, відвідала Київ. Протягом десяти днів святиня перебувала у Хрестовоздвиженській церкві на Ближніх печерах Успенської Києво-Печерської Лаври, яка того року відзначила власне 950-річчя.

Глава 3
«Взыдемъ на горы Кіевскіи, и посмотримъ славнаго Днепра, и посмотримъ по всей земле Русскои!» (Задонщина)

В той час, коли Єпіфаній Чернець складав «Житиє» святого Андрія, на північ від Понту Евксинського почалося народження нової держави — Київської Русі. Племена східних слов’ян, які вона мала невдовзі з’єднати, дізналися про християнство шляхом торгівельних та дипломатичних контактів із Візантією. Були навіть спроби прийняти Христову віру в межах окремих племен або племінних союзів.

Але лише 988 року святий князь Київський Володимир оголосив християнство державною вірою усієї Русі. В країні розпочалося активне храмове будівництво...

Справу батька гідно продовжив син Володимира Ярослав Мудрий. Він зробив Київ схожим на Константинополь. До Володимирової фортеці князь приєднав ще більшу, в центрі якої поставив величний Софійський собор. Біля собору сходилися чотири головні вулиці Верхньої половини міста, що між собою утворювали хрест.

Один з синів Ярослава, Всеволод, отримав у хрещенні ім’я Андрій. Це відомо з того, що саме Всеволод наприкінці XI століття побудував в Києві монастир святого Андрія. Першою настоятелькою монастиря стала Всеволодова дочка Янка, вшанована Православною Церквою як свята Анна Київська.

Як і перші з київських монастирів, обитель святого Андрія була князівською: князь будував храм та житло для ченців, підтримував монастир новими пожертвами, молився в ньому та мав усипальницю для своїх родичів. На жаль, ми не знаємо, де стояла обитель святого Андрія. Вчені гадають, що в межах Верхнього Києва. Саме за князя Всеволода про Київ можна було сказати словами святого Андрія, але перевівши їх у теперішній час: «На цих горах возсіяла Божествена благодать, постало місто велике, й багато церков поставив у ньому Бог!»

Існує думка, що розповідь про відвідування святим Андрієм київських гір було внесено в «Повість минулих літ» лаврським ченцем преподобним Нестором Літописцем, який склав цей твір на основі більш раннього літописного зводу. Справа в тім, що Нестор не викреслив з праці своїх попередників фразу, згідно з якою «тілом апостоли не були» на Русі.

Деякі вчені вважають, що преподобний Нестор, кажучи про святого Андрія, використав візантійські джерела, що не дійшли до нас, але мали в собі відомості з книг давніших церковних авторів. Як непряме підтвердження цієї думки сприймається лист візантійського імператора Михаїла Дуки до князя Всеволода Ярославича, що правив у Києві наприкінці XI століття.

У листі імператор писав: «Навчають мене святі книги та достовірні історії, що наші держави обидві мають якесь одне джерело та коріння, що одне й те ж саме слово спасіння було розповсюджене у обох, що одні й ті ж самовидці Божественої Таємниці та віщуни проголошували у них слово Євангелія».

Як гадають історики, «самовидцями» та «віщунами» Божествених Істин названо в тексті апостолів.

Розповідь про святого Андрія було переписано у всі вітчизняні літописи. На честь апостола князі продовжували давати ім’я своїм дітям. У різних куточках Русі з’являлися нові храми святого Андрія. В одному Києві в усі три періоди розквіту храмового будівництва спроруджувався свій храм на честь апостола. Якщо в часи Всеволода це був Андріївський монастир, то в епоху бароко то був храм за проектом Растрелі, а в наші дні — храм-каплиця святого Андрія.

Але серед вчених мужів не всі погоджуються, що літописна розповідь про святого Андрія гідна довіри. Навпаки, частина дослідників схильна вважати, що літописець вигадав все щодо подорожі апостола у Подніпров’я, спираючись на Орігенове та Іполітове слово. Що ж, власне, стало причиною сумнівів?!

За даними «Повісті минулих літ», святий Андрій проповідував у місті Синопі на південному чорноморському узбережжі, а потім переплив море й прибув у Корсунь, тобто у Херсонес Таврійський, який знаходився у південно-західному куті Кримського півострова. Обидва згаданих міста було засновано ще до Різдва Христового грецькими колоністами. Синопу — за сім століть, Херсонес — за п’ять. В той час у північному Причорномор’ї була панівною велика держава скіфів. Кочівники й воїни, вони прийшли сюди з Азії, обклали даниною племена землеробів, що мешкали в зоні лісостепів, а самі оселилися у степах, ближче до моря. Херсонес, як і інші грецькі міста-колонії на північному березі Чорного моря, був центром культурних, економічних та політичних зв’язків між Скіфією та материковою Грецією. Назва Скіфії на багато століть пережила саму державу. І в часи святого Андрія, коли Херсонес, подібно до багатьох давньогрецьких міст, опинився під владою римлян, і у часи Оригена та Іполіта, Скіфією називали великий простір на північ від Чорного моря.

Згадаємо працю ченця Єпіфанія, що присвячена святому Андрію. Адже тут є чимало підробиць перебування апостола на Кримській землі.

«Апостол прийшов у Боспор... Мешканці його, побачивши чудеса, що творив Андрій, швидко виявили слухняність... З Боспору Андрій прибув в Феодосію, місто багатолюдне й освічене, в якому царем був Савромат. Повірило тут небагато. Залишивши їх, апостол вирушив у Херсон. Херсаки ж є народ підступний й до нинішніх днів тугий щодо віри, брехливий та податливий віянню будь-якого вітра. Андрій, пробувши у них достатньо днів, повернувся в Босфор та, знайшовши корабель херсонський, переплив у Синоп».

Таким чином, апостол відвідав найбільш видатні міста півострова, зокрема у Боспорському царстві, яке існувало на сході Криму, в районі сучасної Керчі. Саме тут, якщо вірити Єпіфанію, проповідь мала найбільший успіх.

Слід зауважити, що в багатьох містах вздовж Чорного та Середземного моря, крім греків, римлян, а також представників місцевих народів, мешкали іудеї діаспори. Як свідчить книга «Діянь апостолів», учні Христові звертали проповідь і до цих іудеїв. Дослідники встановили, що іудейська громада була у апостольський час і в Боспорі. Що ж до Херсонесу, то хоча проповідь святого Андрія й не мала тут великого успіху, але через півстоліття, коли сюди прибув на заслання святий Римський єпископ Клімент, тут вже існувала міцна християнська громада. Передання росказує про печеру, яку, викопав Святий Клімент, рисвятивши її апостолу Андрію.

На відміну від Єпіфанія, «Повість минулих літ» продовжує шлях святого Анрія від Херсонесу не у Боспор та в Синопу, а в Рим, до якого апостол вирушив через Дніпро та Балтію. Благословивши дорогою гори київські та побачивши землі майбутнього міста Новгорода, що через вісім століть будуть північчю Київської Русі, святий Андрій повернув до Риму, а потім знову прийшов у Синопу.

Переглядаючи праці істориків, що торкалися теми мандрівки апостола у Подніпров’я, можна помітити, що традиція сумніву щодо реальності цього візиту з’явилася наприкінці XVIII століття.

В ті роки дослідники почали критично вивчати літописи давньоруського часу. Порівнюючи між собою тексти, вони помітили, що літописці різних століть виправляли або доповнювали один одного, як достовірними, так і сумнівними звістками про минуле.

Не знайшовши в інших джерелах згадки про подорож святого Андрія Дніпром, деякі з вчених вирішили, що ця розповідь недоствірна. У XIX столітті цю тему досліджував видатний вітчизняний церковний історик митрополит Макарій (Булгаков). Розглядаючи літописну розповідь у порівнянні із даними візантійських джерел, він дійшов наступного висновку: «Чи як би те не було, але переказ про благовістя святого апостола Андрія навіть у внутрішніх областях нашої батьківщини не містить в собі нічого невирогідного, і немає підстав відкидати його безумовно або сприймати лише за ідею... Погодимося, що у розповіді нашого літописця є невелика дивниця, коли він говорить, ніби святого Андрія в такому ступені міг здивувати звичай слов’ян новгородських митися в лазнях. Але це необхідний наріст й прикраса, без яких не може бути і найдостовірніший серед переказів».

Після виступу митрополита Макарія дискусії не припинилися. Літописне оповідання, як і раніше, мало своїх прибічників та супротивників. Але з останніх лише один висловив чіткі положення, через які він не довіряв літопису.

Його звали Євгенієм Голубинським. Цікаво, що й він був відомим церковним істориком. На його думку, в часи апостолів Подніпров’я було пустельним, і тому святому Андрію не було сенсу відвідувати цей край, до того ж, значно подовжуючи свій шлях до Риму. Але владика Макарій передбачав подібну аргументацію і писав: «Чи скажуть, що шлях цей дуже далекий?.. Необхідно, однак, пам’ятати, що не п’ять і не десять лише років трудився у свому святому служінні цей великий вчитель, але, за самою меншою мірою, понад двадцять, а за думкою вирогіднішою, понад сорок. Слід пам’ятати і ту апостольську ревність, з якою учні Христа поспішали в найбільш віддалені кінці світу...». Преосвящений історик також вважав, що територію Подніпров’я вже посідали слов’яни, а повертаючись з Балтії в Рим апостол міг скористатися торгівельним шляхом, що існував у Східній Європі.

Пізніші дослідження археологів у Подніпров’ї скоректували висновки митрополита Макарія, але вцілому підтвердили його думки. Шлях, яким апостол міг скористатися під час подорожі від Балтійського моря до Риму, по знахідках, виявлених археологами, простежується від річок Вісли та Неману до фортеці Карнунт на Дунаї, що правив за римський кордон. Цей шлях вчені звуть «Янтарним». Що ж до київських пагорбів, то на них мешкали носії Зарубинецької культури.

Одне з їх поселень знаходилося на горі Замковій в центрі сучасного Києва. У свою чергу й засновники Києва пізніше обрали цю гору для одного з початкових поселень. На сусідній горі Старокиївській слов’яни звели «городок князя Кия». Нині впритул до нього стоїть Андріївська церква, спроектована архітектором Франческо Бартоломео Растрелі.

Таким чином, висновок митрополита Макарія про вирогідність подорожі святого Андрія крізь Подніпров’я та Східну Європу лишається актуальним. Узгоджуючи дані літопису з працею Єпіфанія, історик архієпископ Філарет (Гумілевський) висловив думку, що подорож за маршрутом «Корсунь — Дніпро — Балтія — Рим — Синопа» доповнює звістки про той відрізок шляху апостола, про який Єпіфаній писав як про подорож із Херсону в Синопу.

Вписуючи у «Повість минулих літ» відомості про святого Андрія, преподобний Нестор зробив зауваження: «Кажуть про те, що...». Так літописець підкреслив, що має справу з переказом. Цей переказ століттями надихав православних русичів, які вірили, що їх землю задовго до формування самої Русі, благословив Первозваний учень Христов. Тому вшанування святого Андрія отримало вираз не тільки у будівництві монастиря його князем Всеволодом.

1744 року у Києві було закладено кам’яний храм святого Андрія на тому самому місці, де, як вважали кияни, апостол колись встановив свій хрест. Чудова церква, споруджена в стилі бароко Іваном Мічуріним за проектом Франческо Бартоломео Растрелі й освячена через 23 роки, мала власну передісторію.

До 1724 року на її місці стояв дерев’яний храм, зруйнований вітром. Споруджений 1690 року, він, в свою чергу, був спадкоємцем Хрестовоздвиженської дерев’яної церкви, яка існувала ще на початку XVII століття, але згоріла у 1676 році. Вже з тією першою церквою кияни пов’язували переказ про хрест святого Андрія. Дехто вважає, що і вона не була тут першою, але постала замість мурованого храму початку XIII століття, який збудував галицький князь Мстислав.

Можливо, хтось запитає: звідки кияни знали, де саме стояв хрест апостола?! Як знати, а може, комусь це відкрилося у видінні... Однак й місце, вшановане серед киян, було найбільш вдалим для згадки про подорож святого Андрія. Адже Андріївська церква стоїть на з’єднанні двох головних вулиць у стародавньому місті. Вулиця Володимирська йшла крізь все Верхнє укріплене місто, від головних Золотих воріт, через Софійську площу, аж до Дніпровських круч. А тут починався узвіз, що мав назву Боричева, а потім отримав ім’я Андріївського. Він з’єднував Верхнє місто з Подолом й виходив на головну торгівельну площу останнього.

Через століття після свого народження храм святого Андрія потребував ремонту. Необхідні для нього кошти зібрав видатний письменник Андрій Муравйов, співець православних святинь святої Русі. Саме тоді для храму придбали й дві картини: «Проповідь святого Андрія» та «Вибір віри святим Володимиром».

XX століття стало добою жахливого експерименту у богоборстві. Найсильніший удар довелося прийняти на себе святій Русі. Але неможливо перемогти Христову Любов до людства. Безвір’я створює вакум, у якому душа не бачить сенсу для існування. Тому на руїнах знищених храмів знов постають святині...

2000-ліття Різдва Христового Київ, «Мати міст Руських» і «Другий Єрусалим», зустрів із відродженими обителями та церквами.

Поряд з святинями, що існують не перше століття, тут постають і нові. З ініціативи та коштом Громадського фонду Святого Андрія Первозваного, напередодні всесвітнього ювілею, у Києві почалося зведення храму-каплиці на честь апостола. Цей внесок у справу відродження наших святинь з боку Фонду Святого Андрія — не перший. За участю Фонду постали з руїн і Свято-Михайлівський Золотоверхий собор, і престольний храм Києво-Печерської Лаври Успенський собор, отримав свою другу молодість храм святителя Миколая, збудований на могилі князя Аскольда ще 200 років тому замість церков-попередниць...

Місце, обране для храму-каплиці святого Андрія, вибрано особливе: між Лаврою та Аскольдовою могилою. Якщо перша була завершенням переходу русичів до життя у Христовій Церкві, то друга пов’язана з початковим кроком Русі на шляху до хрещення. Адже за князя Аскольда, що жив за сто років до Володимира, вперше хрестилось багато киян.

Будівництво храму-каплиці тривало півроку. У грудні 2000 року на бані каплиці, спорудженої за проектом Миколи Жарікова, було встановлено хрест. Поряд з новобудовою постав пам’ятний знак апостолу, виконаний В. Швецом. Через рік, напередодні дня пам’яті святого Андрія, 12 грудня 2001 року, новий храм-каплицю з завершеним розписом і оздобленням, освятив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженнійший Митрополит Київський і всія України Володимир. У храмову настінну ікону апостола було закладено частку його мощів. Рішенням уряду міста Києва площа між храмом-каплицею та пам’ятним знаком віднині носитиме ім’я святого Андрія Первозваного.

Київ, 2003-й рік від Різдва Христового. До Лаври прямують тисячі прочан, аби вклонитися чесній стопі святого Андрія, що прибула із Святої Гори Афон. Знову святий апостол благословляє Київ. У кожного з цих людей — свої тривоги, свій біль. Але всі сповнені надії. А надія не знає сумніву, бо через неї постає віра. І лише віра рухає гори, творить чудеса, піднімає з руїн.





 Анонс
 
generic viagrapurchase viagrabuy viagra onlineorder viagrageneric vigrapurchase vigrabuy vigra onlineorder vigrageneric viargapurchase viargabuy viarga onlineorder viargageneric cialispurchase cialisbuy cialis onlineorder cialisgeneric clomidpurchase clomidbuy clomid onlineorder clomidgeneric levitrapurchase levitrabuy levitra onlineorder levitrageneric propeciapurchase propeciabuy propecia onlineorder propeciageneric kamagrapurchase kamagrabuy kamagra onlineorder kamagrageneric accutanepurchase accutanebuy accutane onlineorder accutanegeneric zithromaxpurchase zithromaxbuy zithromax onlineorder zithromaxgeneric amoxilpurchase amoxilbuy amoxil onlineorder amoxilgeneric zoviraxpurchase zoviraxbuy zovirax onlineorder zoviraxgeneric deltasonepurchase deltasonebuy deltasone onlineorder deltasonegeneric topamaxpurchase topamaxbuy topamax onlineorder topamaxgeneric lexapropurchase lexaprobuy lexapro onlineorder lexaprogeneric flomaxpurchase flomaxbuy flomax onlineorder flomaxgeneric flagylpurchase flagylbuy flagyl onlineorder flagylgeneric synthroidpurchase synthroidbuy synthroid onlineorder synthroidgeneric inderalpurchase inderalbuy inderal onlineorder inderalgeneric tenorminpurchase tenorminbuy tenormin onlineorder tenormingeneric keflexpurchase keflexbuy keflex onlineorder keflexgeneric diflucanpurchase diflucanbuy diflucan onlineorder diflucangeneric lasixpurchase lasixbuy lasix onlineorder lasixgeneric celebrexpurchase celebrexbuy celebrex onlineorder celebrexgeneric doxycyclinepurchase doxycyclinebuy doxycycline onlineorder doxycyclinebuy cheap viagrabuy generic viagraviagra canadadiscount viagracheap viagrabuy cheap vigrabuy generic vigravigra canadadiscount vigracheap vigrabuy cheap viargabuy generic viargaviarga canadadiscount viargacheap viargabuy cheap cialisbuy generic cialiscialis canadadiscount cialischeap cialisbuy cheap clomidbuy generic clomidclomid canadadiscount clomidcheap clomidbuy cheap levitrabuy generic levitralevitra canadadiscount levitracheap levitrabuy cheap propeciabuy generic propeciapropecia canadadiscount propeciacheap propeciabuy cheap kamagrabuy generic kamagrakamagra canadadiscount kamagracheap kamagrabuy cheap accutanebuy generic accutaneaccutane canadadiscount accutanecheap accutanebuy cheap zithromaxbuy generic zithromaxzithromax canadadiscount zithromaxcheap zithromaxbuy cheap amoxilbuy generic amoxilamoxil canadadiscount amoxilcheap amoxilbuy cheap zoviraxbuy generic zoviraxzovirax canadadiscount zoviraxcheap zoviraxbuy cheap deltasonebuy generic deltasonedeltasone canadadiscount deltasonecheap deltasonebuy cheap topamaxbuy generic topamaxtopamax canadadiscount topamaxcheap topamaxbuy cheap lexaprobuy generic lexaprolexapro canadadiscount lexaprocheap lexaprobuy cheap flomaxbuy generic flomaxflomax canadadiscount flomaxcheap flomaxbuy cheap flagylbuy generic flagylflagyl canadadiscount flagylcheap flagylbuy cheap synthroidbuy generic synthroidsynthroid canadadiscount synthroidcheap synthroidbuy cheap inderalbuy generic inderalinderal canadadiscount inderalcheap inderalbuy cheap tenorminbuy generic tenormintenormin canadadiscount tenormincheap tenormin

© протоиерей Георгий Коваленко '1998
© Официальный сервер УПЦ "Православие в Украине" (при перепечатке материалов - ссылка желательна)

Каталог Православное Христианство.Ру